Вливаються в душу почуття,
Як кров у реанімовано тіло,
І погляд сповнений вогнем,
Як лід палає від нічних свічей.

І я відчуваю дивний біль
За правду, що має бути інша,
За всі несказані слова,
Їх німу присутність навколо себе.

Не в силах збагнути почуття,
Я жив сліпою вірою в них –
Так можна любити все життя,
Так можна чекати все життя

І врятувати свою душу від зла,
Врятувати своє тіло від помсти
За правду, що мала б бути інша –
Вона все одно вже не має змісту.