Чи можеш ти
Відкинути спомини
Чужих сердець
І лишитися сам,
В іржавих сутінках
Своєї свідомості,
По той бік
Від вуличних драм?

Сірим птахом,
Непомітно,
Одягнутись в лахміття
Осіннього неба
І дивитись на всіх,
Ніби ти маєш силу,
Дивитись на всіх,
Ніби ти маєш очі...

...в повітрі наркотична свіжість озону –
Земля обіймає обпалене тіло,
Відстань між нами – річ несуттєва –
Все відбувається майже миттєво.

Зостав свою посмішку,
Посмішку болю
На обпаленій шкірі,
Сучасникам Сонця
Для маскараду
На руїнах Всесвіту,
Стань поступовцем
Вселенського Зла.

Стань пасивним
Проповідником істини,
Відносної істини
Чужої реальності,
Інструментом дослідження Всесвіту
У руках археології...

Ямбом-хореєм
Ти намагаєшся
Підібрати рими думкам,
Та чи можеш ти
Ними витерти сльози
Чужих очей
І лишитися сам?