Виконавець: Балади
Слова і музика: народні |
Йшли жовніри із війни
Та й з дороги зблудили.
Посідали в карти грать,
Казали си пива дать.
– Ти, Касуню, серденько,
Точи пива скоренько.
Кася пива точила
Аж ся бочка блищала.
– Ти, Касуню, серденько,
Що ся блищить ясненько?
Чи на личку рум’янець,
Чи на пальці перстенець?
– Не на личку рум’янець,
Лиш на пальці перстенець.
– Шинкарочко молода,
Чи не твоя то дочка?
– То не моя донечка,
То моя кухарочка.
– Що ж би за ню тобі дать,
Щоби з нею переспать?
Чи два коні вороні,
Чи таляри золоті?
– І два коні вороні,
Й два таляри золоті.
– Ти, Касуню, серденько,
Стели постіль борзенько.
Кася ліжко стелила
Та й тяженько зітхнула.
– Що ти, Касю, зітхаєш,
Чи ти мене не маєш?
– Як же мені не зітхать,
Коли кажуть з братом спать?
– То по чім м’я пізнала,
Шо-с м’я братом назвала?
Чи по коню воронім,
Чи по личку рум’янім?
– Не по коню воронім,
Лиш по личку рум’янім.