Ой там долов під явором, но, но, но,
Оре Ганця єдним волом, ой, но лем дале, но!

Ищи першу брозду оре, но, но, но,
Юж єй матка домів волат, ой, но лем дале, но!

Ганцьо, Ганцьо, ход додому,
Оддаю тя, не знам кому...

Оддаю тя Яничкови...
Великому збуйнічкови...

А тот Янчик – велький збойник,
Вночи піде, вночи приде...

Вночи піде, вночи приде,
Все кирвавий меч принесе...

А як ми ся побереме,
На тій горі жиц будеме...

Там си хижу збудуєме,
Чатином єй обложиме...

Жили они, ци рок, ци два,
Наградив їм пан-біг сина...

Жена його колисала...
І так йому заспівала:

Люляй, люляй, сину ти мій,
Жеби-с не бив, як отец твій...

Бо твій отец велький збойник...
Вночи піде, вночи приде...

Вночи піде, вночи приде,
Все кирвавий меч принесе...

А він стояв за стіною,
І вислухав жену свою...

Співай, жінко, што-с співала,
Як лес сина колисала...

А я йому не співала,
Кухаречку сом лаяла...

Корови ся поспущали,
Круту руту поз’їдали...

Крута рута горі стоїт,
А тот Янчик лем ся строїт...

А взяв він єй за ручечку,
Випровадив за річечку...

Ручки, ножки єй одрубав,
Чорни очка ї видлубав...

Боже, боже, што я зробив,
Што я свою жінку забив!..