Ой там, он там на роздорожу,
Гей, гей, на роздорожу –
Там коршма нова,
Ой там же сі напивали козаченьки два.
Ой пили-пили та й не платили,
Гей, гей, та й не платили,
Молоденьку [коршмарочку] з собов підмов’или
Гей, гей, з собов підмов’или*.
Молоденька [коршмарочка] дурненька була,
Набрала срібла-злота і повандрувала.
Ой ідуть, ідуть – вже доба та й села нема.
– Вертаймося, козаченьки, назад до села.
– Хіба же би ми, молоденькі, дурненькі були,
Щоби ми сі до села назад вертали?
Та й узяли [коршмарочку] попід білі боки,
Кинули [коршмарочку] у Дунай глубокий.
– Ци ліпше, [коршмарочко], та удома спати,
Ци ліпше, [коршмарочко], в Дунаї плавати?
Вернулися козаченьки назад до села,
Сіли собі в орендарі по конець стола:
– Чого ти сі, орендарю, так засумовав?
Відав же ти, орендарю, жінку поховав?
– Як же мені, молодому, та й не сумовати,
Та вже три дні й три неділі, як пішла з хати.
– Ми виділи [коршмарочку] на вкрай Дуная.
[Відав же то, орендарю, та жінка твоя].
– Коли ж ви ї, козаченьки, [та] там виділи,
Ой то ж ви ї, козаченьки, самі відвели.
– Ой дай же нам, орендарю, добре їсти-пити,
Та як хочеш, молоденький, іще в світі жити.