Виконавець: Накшталт
Коли це все скінчиться,
Коли мене опустять в яму,
У день своєї смерті я буду дуже п’яний
Від того, що моє життя немарно
Горіло і палало так яскраво
Тікай... З омани дійсності
Шукай... Хоч трохи цільності
Згорай! Іди руйнуй своє життя
Пам’ятай! Мораль – брехня
Краще будеш бачити закривши мертві очі
Краще будеш чути вбитий, бо хтось так хоче
Не тікай, бо від себе не втечеш...
Глибше дихай і збагнеш.
Висоти!
Краще будеш бачити закривши мертві очі
Краще не дивись ніколи на тих, хто поруч
Треба просто йти кудись, де тебе чекають
Треба просто вмерти, бо тебе так давлять
Висоти!
В брудних підвалах
Досягнення, що виміряють стаканом
Усе моє життя – помилки й каяття,
Війна добра і зла, духовна пустота.
Усі мої шляхи ведуть у небуття
В душі моїй горить холодне полум’я
Я той, хто руйнує правду
Я сам, та мене багато
Мрії мої розмиті туманом
В безглуздому світі самообману
Надихатись можна тільки вітром
Напитись крижаною водою
Так я засліплений примарним світлом
Знову борюсь сам з собою