Всі колись ми мріяли, гадали
Виросту – оце буде життя.
Буду вільним, буде купа друзів
Всі проблеми кануть в небуття.
Та життя доволі дивна штука
І хоча ти розумієш це не зразу,
В час біди зникає все хороше
Залишають одні образи.

Приспів:
Ти живеш, неначе у вовчій зграї
Там де кожен думає лише про себе
Чужаком серед своїх згораєш,
Витікає мляво життя з тебе.

Самоти накрила хвиля чорная
І лежиш ти наче у човні.
Опустив вже руки і вітрила згорнуті.
Ловиш звуки тиші серед бурі у імлі,
Серед моря опинившись без надії
Моря заздрості людської і злоби
Не чекаєш порятунку навіть в мрії
Де ж поділися ви друзі-вороги.

Приспів