Ранок погожий, хороша погода
Я знову крокую по своїх ділах.
Враз озирнувшись мені стає млосно,
Та я розумію звідки взявся цей страх.
Куди я не гляну, де не повернуся
Не видно ні радощів (біль лише), ні доброти.
І люди, як нелюди незрозумілі,
Розсіюють зло – придурки тупі.

Приспів:
Чому, підкажіть мені хто-небудь, я
Не можу сприймати цей світ забуття.
І як мені далі отут існувати,
Невже кожен день доведеться вмирати?

Зло навкруги, повсюди й довкола
Воно нас з’їдає немов той черв’як.
Це як епідемія, що нас заражає
Та щеплень від неї немає ніяк.
Мені це набридло, мені це огидно,
Та хто я такий, щоб ва помінять?
Тому й залишається мені лиш єдине
Лягати в труну і тихо вмирать.

Приспів

Можливо в вас є ще надія в душі
Щоб це змінити розбити це все вщерть.
Та подивившись в останнє на вас зрозумів:
Я радий, що все ж таки зараз я вмер.