Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді,
Він не знає, не гадає о своєї біді. (2)
– Да чомусь мені, милі браття, мед-вино не п’ється.
Десь на мене молодого бідонька кладеться. (2)
Да сідлай, хлопче, та сідлай, малий, коня вороного,
А під себе, малий хлопче, старого гнідого... (2)
Стоїть явір над водою, в воду похилився.
Іде Сава з Немирова, тяжко зажурився. (2)
Ой приїхав та пан Сава до своєго двора,
Питається челядоньки: "Чи все гаразд дома?" (2)
– А все гаразд, а все гаразд, тілько одно страшно:
Виглядають із-за гори три козаки часто. (2)
Ой сів Сава кінець стола, дрібні листи пише.
Єго жінка молодая дитину колише. (2)
Ой сів Сава кінець стола, став листи читати.
Ускочили три козаки та й стали питати: (2)
– Ой здоров, здоров, пане Саво, як ти поживаєш?
Далекії гості маєш, чим їх привітаєш? (2)
– Ой не знаю, милі браття, чим же вас вітати;
Породила жінка сина, буду в куми брати. (2)
– Ой коли б ти, пане Саво, хтів у куми брати,
Ти б не ходив та до Січі церкви руйнувати. (2)