А в неділю пораненьку
Нагнівався син на неньку:
– Ой іди, нене, від мене
Ой бо будуть гості в мене!
Будуть гості в кармазині,
А ти, мати, у свитині!
Єсть у мене друга хатка,
То ти скажеш, що ти пратка.
– Хоць єсть в тебе друга хатка,
А не скажу, що я пратка!..
Вийшла мати та й із хати,
Сіла собі спочивати.
Ой вийшов син та й питав:
– Чого, нене, спочиваєш?
Чого, нене, спочиваєш,
Чом ти далі не махаєш?
Пішла ненька гіроньками,
Заллялася слізоньками.
Пішла ненька долинкою,
Здибалася з доненькою.
– Куди, нене, так мандруєш?
Чом ти в сина не ночуєш?
– Як же мені ночувати?
Виганяє син із хати!
А вдарив грім на синів двір
Забив жінку і дитинку...
Посилає син-дитятко:
– Ой вернися, пані-матко!..
– Ой богдай ви вогнем сіли,
Як я вернусь на подвір’я!..
– Ой гріх, ненько, так казати,
Треба тобі умирати,
Треба тобі умирати,
Треба тебе поховати...
– Поховають мене люди,
Як у мене защо буде!..