Я йшов додому – дивився на небо,
Я гадав, що мені вже нічого не треба.
Падав білий сніг – бо зима.
За плечима блукала 35 весна.

І здавалось, що все я пройшов і пробіг,
Думав так лише я, а чи думав так сніг.
Він лиш тихо кружляв, я тихо співав,
Музику він склав, я до неї слова.

Приспів:
Я би хотів, що би цей сніг,
Одягнув мене з голови до ніг.
І коли весна сонцем припече.
Мій сірий одяг струмками стече.

Було, як в казці – не схоже на правду.
Сніг і я, ми як друзі. Друзі назавжди.
Зимно було – мороз не вщухав,
Як далі бути. Того я не знав.

Я не міг розібратись в своїй голові.
Захотілось повернутись знову на нулі.
Загубив надію. Але сніг обіймав.
Мої чорні думи – білим помалював.

Приспів