Я знов тиняюся по вулицях, по неохайних, по нечистих,
придивляюсь, прислухаюсь, щось незвичайно-особливе для себе шукаю,
а будень свій ритм об асфальт вибиває, всі такі заклопотані, всі кудись поспішають,
і по цьому морю бурхливому я мов корабель пропливаю,
берег свій виглядаю, до кого чи до чого пристати шукаю.
По знайомих місцях вкотре знову блукаю,
мрії п’янкі у думках плекаю і більш нінащо, нінащо не зважаю.

Приспів:
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.
Осінь, зима, літо, весна,
десь забарилась радість моя.

Таких історій ви мабуть сотні знаєте, про те як хтось, кудись, за чимось блукає, скільки паперу списано, скільки слів сказано, всі пісні заспівані і диски золоті отримані,
та у морі банальності я не втоплюся, а до аргументації простої та переконливої вдаюся, бо це лиш про мене, це моє життя, це мої турботи і мої почуття,
це справжнє я знаю, я це відчуваю, мрії п’янкі це не мильні бульки,
в них немає місця зрадливим очам, в них не має місця фальшивим словам.
Всі ці вибрики дикі і розфарбовані пшики ми лишаємо поціновувачам неосяжної пихи,
ми на вірній дорозі, лиш питання часу стоїть перед нами,
ви побажайте успіху нам.

Приспів (2)