Ходить гарбуз по городу,
питається свого роду:
– Ой чи живі, чи здорові
всі родичі гарбузові?
Обізвалась жовта диня,
гарбузова господиня:
Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.

Гарбуз-гарбузище – довжелезні вусища,
Гарбуз-гарбузяка – чуб стирчить як гілляка,
По городу походжає з яриною розмовляє,
Розмовляє поважно говорить, що не так до ладу доводить,
Симпатичний дядько нічого не скажеш,
А нас тим гарбузом дівчата лякають,
Та ми не з лякливих та не з полохливих,
Ми вперті, завзяті дещо знаємо і переконаємо,
дівчат гарненьких, немов з реклами
і тих, що не стали телезірками,
одним словом ми хлопці веселі й невередливі,
побавитись, повеселитись, трохи вміємо.

Про здоров’я піклуємось дуже,
шкідливих речовин не вживаємо, майже,
з дитинства їли багато каші,
а гарбузова улюблена наша!

Обізвались огірочки,
гарбузові сини й дочки:
– Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвалася морквиця,
гарбузовая сестриця:
– Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвались буряки,
гарбузові свояки:
– Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвалась бараболя,
а за нею і квасоля:
– Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.
Обізвався старий біб:
– Я піддержав увесь рід!
– Іще живі, ще здорові
всі родичі гарбузові.