Приспів:
Розсипають ночі зорі (3)
І ховають їх у синьому морі.

Дороги мої, прямі та криві,
Дороги, мов тіло змії.
Цілується зошит віршів із пером,
Хворіє Земля на асфальту синдром.
Пишу... Не пишеться вірш,
Думаю краще, виходить на гірше.
Літери-коні, алюр в три хлисти,
Летять до вірша рими нести.

Приспів (2)

Я вчора бачив твої сни,
Я вчора пив холодний дощ рясний.
Було, було.
Сухою лиш була дорога.
Я вчора бачив твої сни,
Я вчора пив холодний дощ рясний.
Ось засторога.
Закрита вже моя дорога.

Приспів (2)

Пробились через асфальту килими,
Пробились рослини і пили
У сонця – проміння, у хмари – вологу,
Мені проклали дорогу.
І знову іскри метали
Чавунні колеса, рейки і шпали.
Прощався зі мною перон,
Приходить асфальту синдром.

Лінії – клітка для мене!
Ромби – клумби зелені!
На зрощений кимось правильний сад
Здійму вітри, блискавиці і град!
Пісня – знайомі квадрати!
Слухаю я і хочу порвати
Ноти, які написала бездара,
Зірвати з голів неправедні лаври!

Приспів (2)