На зорі моїх днів бовваніла сльота,
Тільки янгол яснів і кружляли літа.
Янголе, янголе мій.

А в глуху німоту, коли обрій зникав,
Крізь мою суєту він стояв і чекав.
Янголе, янголе мій.

А коли обривалось за грані життя
І вже сонце ховалось він десницю простяг.
Янголе, янголе мій.

Добрий стороже мій з променистим чолом,
Хорони нас в зорі притуляясь крилом.
Янголе, янголе мій.