Виконавець: Platinum
Слова: Роман Ляшко | Музика: Platinum |
Народжений, щоб жити, пам’ятай, що помреш, злітаючи, будь певен, що колись упадеш!
Вже клацнувши затвором, натискай на гачок, і вітру опирайся – не зірве, як листок.
Тобі серце – щоби битись, а кулак – щоби бить, тут слухати не легко, важче, ніж говорить.
А погляди й насмішки, не зупинять твій злет, тож кроками твердими, йди по долі вперед.
Байдуже, за ким іти і боротися із ким
Доки меч тримаєш ти бачиш крізь туман і дим
Пройдений позаду шлях дощ розмив твої сліди
І немає вороття... Зоре, стежку освіти.
Не жалкуй про те, що є, сумнів геть, бо ти правий;
Долю той свою кує, хто не тілом лиш живий.
Від людей не жди тепла, розуміння і добра.
Доля правду роздягла: бачити очам пора.
Так легко потонути серед моря в човні з пробитою кормою і надломом в стерні,
Як все життя пронeсти свій не струганий хрест у світі надто темнім не заплямивши честь?
Так складно непохитно досягати мети, крізь погляди і слину своє тіло нести.
Крізь руки, що стискають, щоб порвать на шматки, не легко не зламатись, буть твердим і стійким.
У кого б ти не вірив, лиш собі довіряй, у натовпі не падай, а упав – то вставай.
Тут ворогів десяток, та лише один друг, коли вони довкола, не ховай своїх рук.
Для інших ти собою залишайся завжди, ти впевнено ступаєш до своєї мети.
Ти є оригінальний, ти один у творця, не важко шлях почати, важко йти до кінця!