... за те, що я брехав, пробач, що я жалю не мав,
Пробач, що вірив лиш собі, пробач, але сприймай мене таким, який я є.

Подивись в мої очі... дивись: те, що ти бачиш, – це все, що я маю:
Малюнки з дитинства, риторичні питання, страх за майбутнє, якого не знаю...
Торкнись моєї долі... торкнись: спробуй на смак, відчуй її запах.
Чи хочеш так жити, терпіти, страждати. Чекати, не знаючи, що буде завтра?

Байдуже, що думаєш ти, байдуже, немає мети,
Байдуже, що думаєш ти. Мені все одно!

... за те, що немає сил пробач. За те, що бачу тил
Пробач. Що русло не змінив пробач. Цей світ відкрив себе таким, який він є.