Де всі мої зітхання,
Промови до стін, до вікон кордонів?
Заново до себе звикаю,
До своєї нової подоби.

Де ж це я?
Загубилась у сотнях облич...
Де я?
Світло в мозку темницях болить...

Так щоразу зміни приходять –
Коли за плечима ковзькі потемки.
Набридли перемотки, повтори.
Себе наново – невпевненим доторком...

Де всі забуті втрати,
Без яких почуваєшся мертвим?
Світ моїх зусиль не вартий,
Все болюче так хочеться стерти.