І минуле окриється тінню земною:
Це було не зі мною, було не зі мною...
Водевільні сюжети і драми дешеві,
І амурові стріли, і їхні мішені...
Мій учинок, що серце троюдить докором;
Люта заздрість моя, за яку мені сором;
Тайні язви ганьби, опоганене ложе...
Ні, цього не було, (2)
Та і бути не може.

Нас жага споминання ошукує тонко:
Там, в минулім, не ми, лиш пусті оболонки...
Випадкові одбитки, линовища збляклі,
Театральні костюми з оджилих спектаклів...
Хто себе розгубив – той шукай де спромога,
Та лише не в минулім, не в ньому, на бога...
Що минає – лишім йому мирно минути:
Слався, часе, за те, (2)
Що тебе не вернути.