Дзеркало вітрин, життя між тротуарів
Переписки в довгі милі, напам’ять номери
Очі від зелених до тривожно карих
З зірками по кишенях, такі щасливі ми
Ти вся така моя по вулицях вечірніх
І в тисячах облич ми саме ті знайшли
І все що стало рідним твої усмішки і погляд
І твій зимовий шалик барви ранньої весни

До океану ще так далеко
Вітер південний солоним торкнеться до губ
Легко піти та вернутись нелегко
До океану далеко, хоч може він з нами десь тут...

І намисто днів, гроші як свобода
Вирватись за рамки, я так мало заробив
На свої закрити очі в кріслі і до твого
Сонця дотягнутися серед цих холодних зим

Пил старих книжок, з гарячим шоколадом
Вийде з мене холод в найтемнішому кутку
Є куди вернутись, там мене завжди чекають
Босоніж по хвилях на твій голос я іду