Я так люблю коли ти одягаєшся в червоне,
Вульгарний тон помади, блиск розпалених очей,
Можливо липень, швидше серпень, неважливо,
Ти знов без трусиків, навколо стос людей
Й мені не соромно, що ми такі розкуті,
Мені не соромно, що ти така п’янка,
Центральна вулиця. Йдемо, смішні й роззуті,
Й коли за рогом твоя впевнена рука
Пірне за край й я стану тихим богом,
Що зверху бачить все, а ти моя княжна,
Десь на Хмельницького, яскравим епілогом
Усе закінчиться. Ти тут, моя весна.
Я так люблю коли ти одягаєшся в червоне,
Коли у натовпі між сотнями людей,
Твоє волосся впізнаю й моя вечеря не холоне.
Вульгарний тон помади, блиск твоїх ясних очей...