На захід сонце вже схилилось,
Спадають тіні на поля.
Чого ти, серденько, смутилось,
Чого тобі така журба?

Чи ти скучаєш за весною,
Що вже не чути солов’я.
Чи, може, журишся за тою,
Котру, як душу, кохав я?

Глянь: ясний місяць, світлі зорі
Жартують з небом у воді.
Все спить: поля, ліси і гори,
А чом же сну нема мені?..

Послухай, серце, не смутися,
В любов нізащо не вдавайсь.
Згадай ту першу, схаменися,
Нехай гука – не озивайсь!