Ти не признаєшся, а я знаю, хто ти
І відкіль у місто ти до нас прийшла,
Мавка ти із лісу, тільки вбрана в строї,
Тільки довгі коси дрібно заплела. (ост 2 рядки – 2)

Але ті ж і руки, ті ж і очі сині,
Що колись, як вітер гілку похитнув,
Глянули на мене з зимної калини...
Я їх пам’ятаю, я їх не забув.

Був я потім в лісі і угледів зразу,
Що нема тебе вже, що далеко ти.
Падав лист пожовклий, сумно вітер плакав,
Скрізь тебе шукав я і не міг знайти.

Ти не признаєшся, а я знаю, хто ти
І відкіль у місто ти до нас прийшла.
Мавка ти із лісу, тільки вбрана в строї,
Тільки довгі коси дрібно заплела.