Усім привіт, знову кілька мінорних слів,
Зараз доп’ю ром-колу, а тоді включу цей біт,
І постараюся з вами бути, як завжди відвертим,
Постараюсь не заплутатись у лініях мертвих.

Моменти дихати заважали,
Отруйне жало, що кололо так безжально,
Витяг і нещадно викинув, я прощався
З людьми, що напускали на мене вдаване щастя.

Ще раз привіт, мене звати Noizy Minor,
Той, що з дитинства хотів бути незвичайним,
Що залишався постійно дома самотнім,
Той, що із неповної сім’ї маленький хлопчик,
В сім’ї, що не знала достатку матеріального,
Вірив у людей, я вірив в них до останнього,
Іншого не треба було, щоб відчути щастя,
Просто не звертав уваги й було достатньо.
На фоні любові до людей – зачаття мрії,
Яку тримав у серці з дитячим завжди наївом,
Незважаючи на те, що з часом любов зникала,
Люди – не люди, навколо один лиш камінь.
Й вони творили теж, записувались на студіях,
Ціна одного треку – ніщо, бо грошей купа є,
Ніколи я дозволити собі цього не міг,
Ми жили в різних світах, я дивився у інший бік.
Доводилось працювати з дев’яти до дев’яти,
І все одно мені вдавалося влізати у борги,
Щоб назбирати хоча б трохи, щоб слова ці долізли,
Крізь канали Інтернету, у ваші усі ефіри.
Не віриш, напевно, я в принципі, й не здивуюсь,
Я теж не вірю в вас, пластмасові мертві люди,
Забули себе, загубилися у цинізмі,
Не дивитись уверх, поглядами тільки вниз вже.
І не було навіть того, хто міг би навчити дати здачі,
Закриваючі очі просив Бога побачити
Всю несправедливість, все ненаказане зло,
Яке творилося навколо і змінити хоч шось,
А потім на землю й ногами мені в обличчя,
Дивні мої спроби встигнути хоча б прикритись,
Вісім чоловік, один я – все справедливо,
Дякую, люди, я зрозумів, що ви тварини.
Хоч не всі, та все ж таки так багато,
Й зустріти людину живу це для мене свято,
І де ви? А? Запитую я вас – де ви?
Чому у цих стінах паршивих завжди так темно?
У тембрі голосу спробуй мене зловити,
Хоча б ще одну спробу зроби, не залиши тут,
Не залишай мене під чорним небом
Без струму, що приводить у рух моє хворе серце.

Я тут один, завжди один,
І погляд мій, що ловить погляди ваші пусті,
Дитячий сміх, ти відпусти, не бійся стати дитиною знов.
Йди проти всіх, мрію свою, не відпускай, не вбивай ти її.
Не вбивай мрію свою...