Небо пролетіло яскраве і чисте,
Як кохання моє, ніжне й барвисте.
Стількох мав дівчат, розчарувався в любові,
Краса потребує жертв, а кохання – крові.
Холодно дуже і жарко, як просто,
Усе це романтика і ми вже дорослі,
Але, як ще діти, блукаєм, шукаєм,
Куди притулитись щасливо, не знаєм.
І я шукав, кому заглянути хотілось в очі,
Кого не налякає прогулянка під барвами ночі.
Я лиш один і ти інша одна,
Сьогодні на бій викликає краса.

Приспів:
І ти стоїш переді мною,
Ти сяєш, наче зорі.
Тебе відчути я не можу,
Торкнутися я хочу.
Бо ти живеш в моїй уяві,
У мріях ходимо на грані.
І перетнутися не можем,
Шукаючи чого ми хочем. (весь куплет – 2)

Кохав колись, когось лишав, мене кидали,
Думав не проживу, почуття на клапті розривали.
Але не знав тоді тебе, не бачив ідеалу,
Тоді страждав, а вони всі зловтішаючись чекали.
Писав вірші їм всім, було безодні мало,
Запрошувала до себе, але не приймала.
А я благав і ось нарешті ти переді мною
І я не знаю, що казати. Останнє слово за тобою.
Втрачена свідомість і я вже не свій,
Нічого не залишив собі, віддав тобі, я твій!

Приспів