У мене є тільки ти, у пошуках весни,
Над сонцем, навіть над землею.
Ти обіцяла увечері прийти,
А я сказав лиш: "Почекаю".
Настала ніч, нема тебе, нема весни,
Холодна осінь вже настала,
"Прийди, прийди" звучить згори,
Весна на нас не почекала.

Заснула... Не бачив, дивилися зірки,
І місяць плакав, дивлячись на мене.
Що снилося, не знав тоді,
Але відчув в ту ніч, чого мені так треба.
Повільна музика, це лише мій стан душі,
Мої думки і дихання, та мрії,
Так легко сказав тоді тобі,
Тепер би не наважився... Нехай би тліло...

Приспів:
Три слова, які писав тобі,
Які казав, які кричав, а ти...
Шукала щось переглядаючи старі книжки...
Не знаєш? Я також не знаю, але все-таки
Було багато пелюсток, але романтика, порожні ігри
"Любить чи не любить"... Ну, отримали ви чого хотіли?!
Безмежні простори, поглядів свобода, мрії
Та все ж сковані рухи, стереотипи, фраза:
"Почекай, ти ще не маєш права дії..."

Боюсь, скоріш переживаю зараз я
І не за себе, швидше за дорогу цю до щастя.
Три слова, таких відомих у життях,
Усіх світів, часів, народів... Впасти,
Через відсутність їх чи сказаних невчасно.
Я не розумів, чому не почекав, чому чекаю
Зараз. Через оте усе між нами все пропало.
У сні стою перед тобою, сказати маю: "Я тебе... не знаю".

Стою перед тобою у відблисках роси,
Нічної, нічного сяйва, таємних почуттів,
А ти так дивишся, шепочеш: "Йди або не йди"
Нечутно. Я не зроблю те, чого хотів,
Про що молився, думав вечорами,
Писав листи тобі, банальні говорив,
Позичені з книжок усякі фрази,
У них писав вірші, на жаль, ти просто скажеш, що я тебе ніколи не любив...
А я любив тебе, про тебе думав днями і ночами,
Тебе жадав я до нестями!
А ти, а ти... Нічого, за все прости,
Пробач, це вже не наші плани...

Приспів