Не пиши, не жди і не зови мене,
Не займай минулого дарма...
Жовте листя, на вітрах розвіяне,
Поховала у снігах зима...

Поховав і я чуття розтрачені
У найглибших тайниках душі...
Не зови, не жди мене, пробач мені,
У золі вогню не воруши...

Що було – тепер не має значення,
Не вернути пору молоду...
І не призначай мені побачення,
Бо про все забуду і прийду...