Мабуть, я тебе недолюбив,
Недолюбив, недокохав...
А, що життя без тебе, просто дим,
Раніш я цього і не знав...
Не знав того, не розумів
І, мабуть, тому не зумів
Я зберегти твою палку любов...

Щастя було у моїх руках,
Тільки раптом, як той синій птах
Відлетіло, зникло вдалині,
Крилом лиш помахав мені...
І нам його вже не знайти,
Не повернути нам весни
І винні в цьому тільки ми з тобою...

Ну, а зорі світять як тоді
І сонце сходить кожен день...
Тільки вже не радують вони
І не зворушують мене...
Без тебе ранки вже не ті,
Не той вже листопад,
Без тебе не такі дощі
І не така зима...

Мабуть, я тебе недолюбив,
Недолюбив, недокохав...
Я не заспівав тобі пісень,
Я лиш для тебе їх писав,
Ти моє серце відпусти,
Прошу тебе, мене прости за те,
Що не зберіг твою любов...