Зроби нарешті ти своє,
Зруйнуй, скажи: "Все так, як є."
Подомальовуй всюди те,
Чого бракує тобі ще.
Спали зсередини усе,
Що могло бути ще твоє,
Знайди виправдання смішне,
Лиш вистав винним не себе.

Все, що накоїв – то твоє,
Від тебе швидко не втече,
Ганьбою-осадом, осадом впаде,
Все, що накоїв – то твоє.

Вже з цього пекла не втекти,
Як не старатися піти,
Дверей, щоб вийти не знайти,
Немає стін, щоб стримати.
Вже з цього пекла не втекти –
Тут дують східні лиш вітри...
Як не старатися піти,
Не вдасться з місця враз зійти.
Вже з цього пекла не втекти,
Вдалось далеко так зайти.
Хотіти марно, щоб змогти,
Кричати марно, щоб знести.

Та з цього пекла не втекти –
Занадто спутані сліди,
І стільки кроків, всі туди,
Де нічого, нічого, нічого не зміниш ти!

Не зміниш ти!