Запалене листя
Горить, торкаючись пітьми.
Ти вже не вернешся,
Як не хотіли б цього ми,
Нічого не зміниш
Так є і було так завжди.

Запалене листя
Палає яскраво уночі,
Гірка чорна стрічка
Свій в’яже вузол на житті,
Вона не вічна,
Та має смуток на меті.

Запалене листя
Згорить, та попіл – то сліди,
Без нього ми стліли.
Я знаю мить важка таки
Прийде, та залишить
Нам день сімнадцятий зими.

Запалене листя
Свій дим вже стелить по землі,
Мине, бо не зможе
Стояти на місці одному завжди,
Розвіється вітром
Із тихим шорохом трави.
Світиме сонце
Нам у майбутньому, та ми...

Вже не зустрінемось з тобою
Такими, як були колись.
Помітно час спливе рікою.
Солодким спогадом лишись...