Хазяїн мій, хазяїн,
Де я тебе буду шукать?
Та доленька ж моя й поганая,
Що я така нещасна на світі вродилась.
Хазяїна в мене немає.
Осталась я, як у полі билинка.
Ні синочка в мене нема, ні хазяїна.
Одна я тільки, як пучечка й живу.
І куди я не повернуся,
І куди я й не похилюся,
Гірко ’дному жити в білому світі.
А вночі думаю,
Що якби в мене хто-небудь був,
То може б я і жила б своєю жизню
І краще, да й лучше.
А я й не придумаю,
Як надалі жить,
Та я й не пригадаю.
Сира земля,
Ти розступися, роздвойся, ги!
І візьми ж мою жизнь гіркую,
І візьми мою жизнь ти нещасну.
Да я ж і сама собі не радая
І не хочу в світі жить.
Та коли б же в мене таки були
Чи синочок, чи хазяїн,
Так може б я, ги!..
Вже й нажилася добре.
То мені ніколи не було гарної жизні.