Та моя й матінко, та моя й ріднісінька.
Та моя й матінко, та моя й дорогісінька.
Та на кого ж ви нас бросаєте
Таких малих та дрібних?
Та матусю ж моя ріднісінька,
Та й встаньте, та й подивіться, та й розпорядіться,
Та моя й матінко, та моя й зозуленько.
Та весною в садочку зозулі куватимуть,
А діточки ж маленькі матусю шукатимуть.
Та вони вже ж її не найдуть, моя й матусе.
Та куди ж ви зібрались,
Та куди ж ви нарядилися,
Ой матусю моя й ріднесенька,
Ой матусю ж моя й дорогесенька?
Та нема ж маку, цвітнішого над маківочку,
Та нема роду ріднішого над матіночку.
Ой матусю ж моя ріднісенька,
Та яку ж ви хатку забажали собі тіснесеньку.
Та туди ж ні сонечко не загріє,
Ні вітер не завіє,
Та моя й матусенько, моя й ріднесенька.
Ой матусенько ж, прощавайте
Та й для нас містечко прибірайте,
Бо як же ми тут і житимем,
Та як же ми тут і горюватимем.
Та багацько осталося – шестеро,
Та одне ще й і в колисці манюсіньке.
Ой матусю ж моя й рідненька,
Ой устань, ой порядочок же нам дай.
Ой матусино, моя й рідненька,
Ой Боже, ой Боже мій.

("Кончила", – промовляє).