Моя й сестричко, та моя й ріднісінька.
Та моя й сестричко, та моя й дорогісінька.
Та моя й сестричко, та моя й Якилиночко.
Та моя й сестричко, та моя й ріднісінька.
Та ти ж як поїхала,
Так я ж про тебе нічого годочок не чула,
Що ти є й на світі.
А тоді ж сюди приїхала одна людина,
Розказала, що ти хвора та й у больниці лежиш.
Та скільки ж я ходила, та скільки ж я за тобою тужила.
Та я ж куди не йду, та все ж як голубочка гуду:
"Та де ж моя сестричка, та де ж моя й вірнесенька?"
Жінка приїхала та й розказує, що ти уже вмерла,
Та моя й сестричко.
Та як вона ж мені сказала, так як ніж у серденько загнала.
Та як я й тужила по тобі, та як я й кричала.
Та де ж я тебе, сестричко, вже й побачу,
Та коли ж я з тобою зустрінуся,
Моя й сестричко?
Та вже ж я ніколи тебе не побачу,
Та ніде й голосочка од тебе не почую,
Та моя й сестричко, та моя й Якилино.
Та скільки ж я пісьом до твоїх подружок писала,
А вони мені отвіт дають, що ти уже вмерла.
Та моя й сестричко, та моя й ріднесенька,
Та я ж тебе й поминала, та я ж по тобі обід одбувала.
Та ти ж у чужому краю головоньку положила.
Та бачила, як тебе там і похоронили.
Та я бачила, як тебе там і в могилу поклали,
Та моя й сестричко, та моя й Якилино.
Та я стільки дома тужила, та й слідочки сльозами заливала.
Та піду додому на клайбище,
Та всіх рідненьких одвідаю,
А тебе ж і немає, та й не буде.
Та ти ж у чужому краю,
Та моя й сестричка рідненька.
Та сестричко ж, прощавай, та нас дожидай,
Та моя й сестричко, та моя й рідненька.
Ой сестричко, ой Боже.
Ой сестричко, ой Боже ж мій, Боже.