Я хочу писати, хочу жити,
Але останнім часом не виходить
Минуле, як та тінь, по слідам за мною ходить
А я палю мости, лишаю шрами близьким людям
І поворотів так боюсь, бо не знаю що зі мною буде
Шукаю я натхнення, по ночам сиджу і пишу
І музика, що у голові, поступово робиться тихіше
Душа літає над землею, а я і далі мрію нею
І хочу щирості... повір,
Я намагаюся забути і відчути ритм життя!
Яке шрифтом написане, немов стаття в газеті
Я не витримую усіх цих піруетів
І сліпо дивлюсь в нікуди
Спогади вбивають душу, алкоголь вбиває тіло
Знову п’яні ночі темні, я шепчу ім’я несміло
Я, ти, знову я і знову ти... я шепчу тобі: "Прости..."

Приспів:
Не буває чудес і не збуваються мрії
Тепер живий тільки час і він стирає надії
А ми по хвилях пливем, і вітер дує у спину
Наш човен по течії, іде за часом плину

Я у пошуках натхнення замикаюся в собі
Незалежно від години, незалежно від доби
Пам’ятаю кожен ранок, пам’ятаю кожну мить
Із надією у серці, думаю, що все простить
Я хотів щоб було легше, стерти з пам’яті усе
Думав, буде спокій й тишу у собі він принесе
Пишу ці рядки ночами, сиджу дома днями, знов пишу
У рядках як завжди спокою прошу
Серця вже нема, розбито на кусочки
Та вони все пишуть про минуле строчки
Все частіше думаю про небо
Та воно нагадує про тебе
Синє, недосяжне і глибоке...
Я добився цього, знову одинокий.
Принципи життя давно поблідли
Краю вже не видно... я живу...
Позитиву мало, все пропало, ну а далі що?
Знаю просто, що пройде, знаю що прощу

Приспів (2)