Що таке життя, для чого воно треба?
Можливо це не наша, а Всевишнього потреба?
Такі слова теж інколи і в мене назрівають
Та всі думки про все і всюди з серця випихають
Важкі мої рядки і думка про людські проблеми
Що зачіпляють і без того надто важкі теми
Чому існую я і завжди прагну до життя?
Чому попереду лиш голод, а не почуття?
Проте і в них нема свободи і немає правди
Якщо, наприклад, запитають: "Чи колись кохав ти?"
Задумаєшся, помовчиш, байдуже посміхнешся
Проте у очі не заглянеш, а лиш обернешся
Тяжка розлука в серці твому не дає покою
Душа кричить, а мозок прагне жити лиш одною
Чому пішла й не обернулась, залишивши смуток
І обпаливши все в тобі, залишила отруту
Яка з роками не виходь, а все наростає
Й жага до всього й до кохання в тебе пропадає

Приспів:
Усе на світі складно
І дружба, і палке кохання
І смуток, і біль розчарування
Та знаю я – усе минеться,
Якщо не вже, то згодом
Інакше сонце в небі згасне
І вкриється льодом

Ти пам’ятаєш той день, коли ми з тобою зустрілись?
Для мене навколо все ніби раптово спинилось,
Ти так несміливо мені посміхнулась,
Відтоді життя моє навіки змінилось.
Я марив тобою і ти мені снилась,
Всі мої думки і мрії заполонила,
Забрала мій спокій, сховала від мене
У своїх глибоких очицях зелених.
Ти пахнула медом і сяяла світлом,
Ти з розуму зводила своїм пянким тілом,
Ніколи не знала чого сама хотіла,
І стала для мене цілим моїм світом.
Ішла так спокійно, так дзвінко сміялась,
Так ніжно дивилась коли розмовляли,
Тулилась, так міцно мене обіймала,
Так ніби нікого на світі не мала.
Відкрила мені світу новий вимір,
Зробила за мене надважливий вибір,
Веселку принесла у моє сіре майбутнє,
І пообіцяла завжди зі мною бути...
Та перша любов, що така швидкоплинна,
Здається назавжди, а триває хвилину,
Але може нема тут чиєїсь провини,
А просто все так залишитись повинно.

Приспів

Коли ми разом, то світ стає іншим,
Що було складним, здається простішим,
Минає погане, що було раніше
І те, що між нами стає найважливішим!

Тепер я розумію... це найважливіше