Ти все для мене віриш, ні?
Зроблю я так що ми з тобою
Не розіллємся ні водою, ні вогнем
Та згоримо в бажанні бути разом
Забудем всі мої образи
Що я чинив, так я шкодую
Що більше голос не почую:
"Я вибачаю, любий, лиш не йди!"
А я все просто: "Відійди"
І лиш пішов, закривши двері
Ставши чужим в твоїй оселі
І довго мучився, повір!
Як з лісу виставлений звір
Топив я горе в алкоголі
І убивав себе поволі
Проте не витерпів я згодом,
І алкоголь тому вина
Що вистрілив три рази в тебе
Остання пуля як стріла
Але не в тебе, моя мила
Бо я вже там, де зараз ти
Де не почую вже: "Не йди"
На небесах, чи в пеклі? Досить
І там, і там нема тебе
Не знаю я чи так хтось просить
Я молю лиш про одне
Я хочу бачити тебе!..

Приспів:
Так, я сумую милий, лиш не йди
Зі мною шлях земний, благаю я, пройди
І не роби дурниць, бо щастя не знайти
Благаю лиш, не йди, не йди, не йди

Як боляче мені за все, що було
Й чого не було, що оминуло
Ти сонце в небі, ти вода
Ти не одна, проте самотня завжди
Як я любив – ніхто на світі
Ні разу так і не любив
За що, за що? І хто нас погубив?
Убив? Можливо, так я знаю
Проте так сильно я кохаю
Що аж не знаю, що сумне
Це горе, тіло, що живе?
О так, воно, полон душі
Який лиш вяже руки-ноги
І не дає пройти пороги
Усього нашого життя й не тільки
Cкільки, Боже, звідки й скільки?
Нам мучитись в теренах світу
І не шукати десь просвіту?
Проте не ти нас вибирав
І знаєш, стали тими, ким хотіли
І ми, лиш тільки ми всіх погубили...

Ти все для мене, віриш, ні?..

Пробач мені за все сумне, що було.
Чого не було, але можливо оминуло...
Лише не йди, не йди, не йди!..

Приспів