Навалилось зелене море, від якого тікати страшно ще,
Язиком по піску проводить, бо для моря пісок то ласощі.
Я ховаюсь межи скелями, а воно дістає і там мене,
Б’є по пальцях хвилями, б’є холодом, мов струменем.

Приспів:
І я дізналась, немає гіршого, аніж одному в холоднім морі.
Я здогадалась, нема страшнішої за ту хвилю, що мене зломить.

І десь глибоко на дні відкривається світ,
Але не сприймуть його мої очі, якщо потраплю туди.
І все глибше вбивається тіло в граніт, море їсть пісок під ногами,
І замерзлі пальці не чують, що світ насувається горами.

Приспів (2)