Обійми пустелі, стиснули до болю.
Забути про волю не можна ніяк.
Колись там, де море, пісок був косою,
Тепер його тонни і він має... смак...

Обійми пустелі, стиснули до болю.
Забути про волю не можна ніяк.
Колись там, де море, пісок був косою,
Тепер його тонни і він має... смак...

Розлити б тут небо, засипати зорі.
То може забула б, що все ще в неволі...