Моя душа звільняється від пут,
Їй необхідна нескінченна путь,
Їй необхідні обрії круті
І щоб нічого зайвого в путі!

Тягар дрібниць і мудрощі дурниць
Шпурну на дно покинутих криниць.
Нехай іде кошлата суєта
В очаги та на болота!

Несу на плечах небо і печаль,
Несу в очах довірливості траль,
Моїй душі, як тону обертон,
Потрібні рани взятих перепон!

Потрібна мудра тиша самоти,
Щоб з неї людям пісню принести
І день прожить, аж знайдеться душа,
І світло пить з великого ковша!