Приходжу, Господи, до Тебе,
Втомилась йти по манівцях,
Бо справжнього щастя
Не буває без Тебе,
Бо Ти життя, Ти істина і шлях.

Пробач мені за недовіру,
В гріху тікала від Твоїх очей,
У темному лісі боялася звірів,
А містом йшла чужа серед людей.

Забрела у терни колючі,
Вросла в кайдани скрипучі,
І там, за ґратами,
Побачила клаптик неба,
І серце заплакало:
Пробач мені за все.

Приходжу, Господи, до Тебе,
В очах не стримати сльозу.
Мене Ти пробачив, дав серце гаряче,
І цей вогонь я людям понесу.