Виконавець: Василь Дунець
Слова: Василь Дунець | Музика: Юрій Крохін |
Сидить сумний скрипаль на підвіконні,
Вчорашній вечір з пам’яті не йде.
Самотня скрипка тужить на ослоні,
Та нині струн смичок не доторкне.
Сьогодні серце струни натягнуло,
І без смичка мелодія звучить.
Тебе нема, ти, ніби сон, минула,
Лиш спогадом бринить у серці мить.
Приспів:
Бо Ти, мов зірка, вийшла із-за хмари,
До мене посміхнулася здаля,
А ще якісь розсипала ти чари –
Заполонила душу скрипаля.
Як твій цілунок уст моїх торкнувся,
Вернулась ніби молодість моя,
Благала ти: "Мій милий, чи забувся?
Я ж не твоя, я більше не твоя."
Благала ти, й ще дужче цілувала,
І пригорталась – в щасті мліли ми.
Здавалося, нам доля дарувала
Весняну казку посеред зими...
Приспів
Минула ніч, і я один зостався,
Тебе літак у даль кудись поніс,
Мій Ангеле, з тобою б я подався,
Та до землі корінням вже приріс.
Мене ревнує скрипка на ослоні,
І дощ сумний в віконне б’ється скло.
Я голову схилив в свої долоні,
А вчора ж – щастя в них було...
Приспів