Привітик, кохана моя Анджеліно!
Давно не писав тобі. Вибач, єдина –
не міг нашкребти своїх кровних на марку.
Ну як в тебе справи? В Америці жарко?

Не падають більше на вас самольоти?
У нас, в Україні, та самі турботи:
задовбала рідна влада, президент, кабмін, нардепи;
ще й "Карпати знов програли. Ось така ото халепа.

Та не все вже так погано – в мене друзі та робота.
Все могло би бути добре, та захарює бикота.
От недавно перестріли мене довбані скінхеди,
дали копня й наказали, щоб зістриг негайно дреди.

Я послав усіх їх нахуй, заробив ще раз по пиці...
Ну яка їм, блін, різниця – чи патлатий я, чи лисий!
Плачу тихо і дивлюсь на українське сіре небо.
Дурням цим не зрозуміти, Анджеліно, це ж для тебе!

Анджеліна!

А по ящику недавно я побачив твою пику.
Боже, я тебе кохаю! І свою любов велику
донести тобі так хочу. Ось побачиш, я приїду,
Перетну усі кордони (якщо треба – й Антарктиду),

привезу тобі гостинців – банку сала, пляшку водки,
із Бандерою футболку та свої веселі фотки;
Розкопаємо гробницю, вип’єм зовсім небагато.
Вся Америка почує – в Анджеліни Джоулі свято!

Передай вітання "Корну", будь щаслива та здорова,
до побачення, кохана! Підпис – твій Юрко зі Львова.

Анджеліна!