Пекуча кропиво, ой ти зеленая,
Ти, моя свекрухо, розпроклятая.

Мене посилаєш в поле жито жати,
Буйне жито жати, у снопи в’язати.

Ой жала, жала і в’язала в снопи,
Коли місяць зійшов, поскладала в копи.

Як додому ішла, ясна зоря зійшла,
Стрілись край стеженьки три вовки сіренькі.

– Вовки мої, вовки, вовки-сіроманці,
Чи не зустрічали моє дитя вранці?

Перший вовк говорить: – Дитину здибав я.
Другий повідає: – Її колисав я.

Третій признається: – Розірвав дитятко,
Що ходило босе, мале сиротятко.

Позбираю кості в тонкі пелюшечки,
Вже нема й не буде моєї душечки.