Ой ходила Марисуня горов, долиною,
Та збирала диво-зілля лиш під калиною.

Ой збирала та варила Іванові пити,
Щоб не ходив по вечірках дівоньки любити.

Ой в неділю пораненько вітер повіває,
Лежить Іван у постелі, а мати питає.

– Чи ти, Йване, з коника впав, чи ти, Йване, впився,
Чи ти, Йванцю, у Марусі узвару напився?

– Я, мамуньцю, з коня не впав, я, мамцю, не впився,
Лиш я, мамо, у Марусі узвару напився.

Рано-вранці у Марусі на весіллі плешуть,
Молодому Іванові домовину тешуть.

Пополудні у Марусі на весіллі грають,
Молодого Івасенька до гробу ховають.