– Ти, дівчино чорнобрива,
Я ся в тебе закохав.
Я до тебе рано-ввечір
Садом стежку протоптав.

– Топчи, топчи, гарний хлопче,
Свіжу стежку до садку.
А я на тій гарній стежці
Клен-деревце посаджу.

Рости, рости, клен-деревце
Розростайся широко.
Поховали миленького
В сиру землю глибоко.

Ні з ким, мати, жито жати,
Ні з ким снопи в’язати.
Ні з ким сісти, хліба з’їсти,
Ні кривдоньки сказати.

Сама, мамо, жито жала,
Сама снопи в’язала.
Сама сіла, хліба з’їла
І гіренько сплакала.

Ой вийду я на вулицю
Та й си стану в воротах.
Хто не знає, той впізнає,
Що я бідна сирота.

Ой вийду я на вулицю,
У ворота дротяні.
Хто не знає, той впізнає,
Що я бідна в чужині.