Не треба більше зайвих слів,
Мене спинить ти не зумів,
На щастя може, може на біду.
Болять не прошені думки,
Ти ще на відстані руки,
Але так сталося, і я від тебе йду.
І мій літак злітає в ніч,
А ти не можеш зрозуміть,
Чому так швидко догорів вогонь.
Втікаю я від звичних фраз,
Від поцілунків і образ,
Від ніжності твоїх долонь.

Приспів:
Прощаю і прощаюся,
До тебе знов вертаюся,
Від спогадів іду до забуття.
І все чомусь пригадую,
Як падав сніг на райдугу.
Любов, на жаль,
Коротша від життя.

У нас на двох один квиток,
І я роблю свій перший крок,
На щастя може, може на біду.
І гасне полум’я свічі,
А я гублю твої ключі
Не озираючись від тебе йду.
Є для розлуки сто причин,
Ти залишаєшся один.
І плаче осінь на твоїм плечі.
З очей у ніч тікає сон,
І не врятує телефон,
І про розлуку шепотять дощі.