Виконавець: Балади
Слова і музика: народні |
Як я служив во дворі,
В тім францускім канторі, канторі,
В тім францускім канторі.
Полюбив я дівчину –
Семилітню Ульчину, Ульчину,
Семилітню Ульчину.
А як пішов на вояж,
Улюсь моя, зостан зас, зостан зас,
Улюсь моя, зостан зас!
А як пришов з вояжу,
До Улюсі одразу, одразу,
До Улюсі одразу.
Стук-пук, стук-пук до дверей,
Улюсь моя, отвор мі, отвор мі,
Улюсь моя, отвор мі.
Вишла мати в жалобі:
Твоя Ульця юж в гробі, юж в гробі,
Твоя Ульця юж в гробі.
Вишла сестра в зеленім:
Твоя Ульця юж в земли, юж в земли,
Твоя Ульця юж в земли.
Як ті слова услишав,
Та й на цминтар поспішав, поспішав,
Та й на цминтар поспішав.
Хто там ходит по гробі?
Я, Ульцюсьо, ку тобі, ку тобі,
Я, Ульцюсьо, ку тобі.
Де-с поділа ті шати,
Што-м ти купив пред ляти, пред ляти,
Што-м ти купив пред ляти?
Сукні-м дала в органи,
А коралі во дзвони, во дзвони,
А коралі во дзвони.
Заграйте же, органи,
Моїй Ульці коханій, коханій,
Моїй Ульці коханій.
Задзвоньте їй г’ велький дзвін,–
Моїй Ульці вічний дім, вічний дім,
Моїй Ульці вічний дім.