Я не знаю що важче – літати, чи бігти?!
Не відчув я що легше – стояти, чи впасти?!
Я не хочу щоразу впадати у відчай,
Але стійкість виснажує дужче ніж спрага!

Я не плачу – тримаючи лезо руками,
Та чи довго триматиму – біс його знає?!
Я не бачив у відблисках сонця надії,
Може просто не вгледів – чи дивився замало!

Я не думаю – варто чи ні обирати,
Між ударом одним, або шквалом ударів!
Я не можу примусити душу мовчати,
Але сенсу немає співати для дурнів!

Я не впевнений – зможу чи ні я сказати,
Майже в двічі зростає напруга у горлі,
Я не вірю що правду не можна збрехати –
Та не завжди знайдеш що казати крім правди!

День у день час минає – летить в перед, обминає,
Мої думки, мою долю – хоч їду я з ним майже поряд.
А він летить, не зважає – на серця стук, заважає,
Мені зробити зупинку, віддихатися хвилинку.

Я не збагну що до чого – і не примушу нікого,
Мої пісні зрозуміти – не існувати, а жити!
Хай промінь сонця не гріє, і як не легка надія,
Я хочу бути собою – не чути запаху гною!

Не чути і не відчувати!
Не бачити і не торкати!
Останні сумніви зламати –
І жити, а не існувати!

Стихія, розбещеність, воля і розум,
Тримати поводдя, чи бігти за возом?
Та сумніви в голову лізуть і лізуть –
Чи втримає камінь натугу заліза?

Усього по черзі – або все і відразу,
Послати усіх – чи сховати образу?
Палає вогонь усередині тіла –
І не дозволяє сидіти без діла!

Відбитки минулого, тіні майбутнього,
Гострим ножем відрізають від сутнього,
Хвиля за хвилею зростають бажання,
Та заполоняють мене до останнього!

Груди здіймаються, подих кріпчішає,
Слово за словом що далі смілішає,
Крила зростають, вагання зникають –
Стріли ворожі в мене не влучають!

Ніч за ніччю зникає, мої вагання вбиває,
Плекає сяйво надії, освітлює мої мрії,
І хай не легко зловити, чи навіть лиш уявити,
Що зірку ту, що бажаєш – в долонях міцно тримаєш.

Хоч хто є хто, я не знаю – і з них себе не впізнаю,
Сліпить туман мої очі, облити дощ мене хоче,
Та чую поклик я неба – чи треба йти, чи не треба,
Але душа відчуває, що я вже не обираю!

Що я свій шлях уже бачив!
Що я для себе відзначив!
Занудам не потикати –
Й летіти, а не потопати!
А на усихати, а не помирати –
Жити, а не існувати!