Гей, у чистім полі,
Там жовніри стоять,
Як стоять, так стоять,
Так їх ніжки болять.
Зійшлися докупи,
Стали ся радити:
Як би то, чим би то
Дівчину зрадити?
Оден каже: меду,
А другий: горівки,
А то добра ж, [добра]
Зрадонька для дівки!
Третій каже: пива,
А четвертий: вина,
Не буде дівчина
Віночка носила!
Не буде, не буде,
Бо того не годна,
Гуляла, співала
З жовнірами до дня.
Ой прийшла дівчина
Додомоньку спати,
А мати коцюбов
Вигнала із хати.
Пішла она з серпом
В поле жито жати,
Над’їхали жовніреньки,
Стала розмовляти:
– Де ти їдеш, милий,
В далеку дорогу,
А мене лишаєш,
Дівчину убогу?
– Я тебе не лишу,
Бог би мене скарав,
До іншой не піду,
Хоть би тато сказав!