Прийшов Василь до Ганусі, ще кури не піли,
Щоби єго, молодого, люде не виділи.
Прийшов Василь до Ганусі: "Як сі маєш, серце?"
А вна єму відповіла: "Убий жінку перше!"
– Як єї, Ганусечко, молоденьку бити,
Шлюбна жінка, як зозулька, буде сі просити.
– Заткай каглу, забий двері, аби загоріла,
Та виведи в темний ліс, кажи, що здуріла.
Прийшов Василь додомочку, взяв стожок вершити,
Взяла жінка молоденька на него сварити:
– Ти, Василю молоденький, не хочеш робити,
Лишень ходиш до Ганусі мед-горівку пити!
Забив двері, заткав каглу, а вна загоріла,
Та вивів ю в темний лісок, сказав, що здуріла.
Вивів ю в темний лісок та зачав ю бити,
Шлюбна жінка, як зозулька, взяла сі просити:
– Не уважай, Василечку, що я молоденька,
Але вважай, Василечку,– дитина маленька.
Не уважай, Василечку, що я піду гнити,
Але вважай, Василечку, з ким ти будеш жити!
Ввійшов Василь до коршмоньки, став сі напивати,
Взяли ляхи-гайдамахи* на честь наганяти:

– А де ж твоя, Василечку, жінка молоденька,
Що тобі сі розплакала дитина маленька?
– Моя жінка молоденька пішла до родини
Та забула з собов взяти малої дитини.
[Сюда туда за Василем, де Василь подівся,
Якби Василь був у гаю, гай би зеленівся.
Якби Василь у церковці, попи би співали,
Якби Василь у коршмоньці, музики би грали.
Якби Василь утопився, броди би шуміли,
Якби єго вовки з’їли, то би затрубіли.
Одні би затрубіли, другі би завили,
Треті би на признаку хоть ноги лишили.]
Закувала зозулечка на тоненькім прутку,–
Ведуть, ведуть Василечка, взяли го за руку
Та й кажуть му: "Не бійсі, Василечку, не бійсі, не бійсі,
Уже тобі злагоджена шибениця в лісі".